Звіт Офісу Прокурора Міжнародного кримінального суду попереднього розслідування щодо ситуації в Україні
Офіс Прокурора Міжнародного кримінального суду 14 листопада 2016 р. опублікував «Звіт про дії по попередньому розслідуванню». Справа «Ситуація в Україні» є об'єктом попереднього розслідування з 25 квітня 2014 р.Офіс Прокурора Міжнародного кримінального суду (МКС) отримав понад 20 звернень відповідно до статті 15 Статуту МКС щодо злочинів, можливо скоєних у період з 21 листопада 2013 р. по 22 лютого 2014 р. Крім цього, відповідно до статті 15 Статуту МКС отримано понад 48 звернень щодо злочинів, можливо скоєних після 20 лютого 2014 р.
17 квітня 2014 р. уряд України подав декларацію відповідно до статті 12 (3) Статуту МКС, яка визнала юрисдикцію Суду стосовно ймовірних злочинів, скоєних на території України в період з 21 листопада 2013 р. по 22 лютого 2014 р.
Відповідно до правил Офісу Прокурора МКС про попереднє розслідування з 18 по 25 квітня 2014 р. Прокурор МКС Фату Бенсуда почала попереднє розслідування у справі «Ситуація в Україні».
8 вересня 2015 р. уряд України подав другу декларацію відповідно до статті 12 (3) Статуту МКС, яка визнала юрисдикцію Суду щодо передбачуваних злочинів, скоєних на території України після 20 лютого 2014 р. без кінцевої дати. 29 вересня 2015 р. на підставі другої декларації України відповідно до статті 12 (3) Прокурором МКС було оголошено про продовження попереднього розслідування у справі «Ситуація в Україні» з метою включення передбачуваних злочинів, скоєних після 20 лютого 2014 р.
Україною не ратифікувала Римський статут. Проте, відповідно до двох декларацій відповідно до статті 12 (3) Статуту МКС, поданими урядом України 17 квітня 2014 р. і 8 вересня 2015 р., Суд може здійснити юрисдикцію, що підпадає під дію Римського статуту злочинів, скоєних на території України в період з 21 листопада 2013 р. В обох випадках прийняття здійснення юрисдикції МКС було зроблено на підставі декларацій Верховної Ради України.
У Звіті акцентувалося, що проведений референдум 16 березня 2014 р. був визнаний недійсним як тимчасовим урядом України, так і більшістю держав-членів Генеральної Асамблеї ООН.
Також у Звіті зазначається, що ситуація на території Криму і Севастополя рівнозначна міжнародному збройному конфлікту між Україною і Російською Федерацією. Даний міжнародний збройний конфлікт почався не пізніше 26 лютого 2014 р., коли Російська Федерація задіяла особовий склад своїх збройних сил для отримання контролю над частинами території України без згоди уряду України. Вказується, що право міжнародних збройних конфліктів можна застосувати і після 18 березня 2014 р. в тій мірі,
в якій ситуація на території Криму і Севастополя буде рівнозначна триваючим станом окупації. Встановлення факту правомірності початкової інтервенції, яка спричинила за собою окупацію, не потрібно. Для цілей Римського статуту збройний конфлікт може бути міжнародним за своєю суттю, якщо одна або більше держав частково або повністю окуповують територію іншої держави незалежно від того, чи супроводжується окупація збройним опором.
Констатується, що «ДНР» і «ЛНР» залишаються невизнаними майже всіма державами, включаючи і Російську Федерацію.
Підкреслюється, що протягом більше двох років на території Східної України між військами уряду України і антиурядовими елементами, імовірно підтримуваними Російською Федерацією, продовжилися зіткнення різного ступеня напруженості. Додаткові відомості, наприклад, повідомлення про артилерійські обстріли обома державами військових баз противника, а також арешти російських військовослужбовців Україною та навпаки, вказують на пряме військове протистояння між російськими збройними силами і силами уряду України, яке передбачає наявність міжнародного збройного конфлікту в контексті збройних дій в Східній Україні найпізніше з 14 липня 2014 р. одночасно з існуванням неміжнародного збройного конфлікту.
Офіс Прокурора також розглядає заяви про те, що Російська Федерація в цілому здійснювала контроль над збройними угрупованнями в Східній Україні, з метою встановлення, чи можна розглядати даний збройний конфлікт, який в інших випадках вважався б не міжнародним, як міжнародний конфлікт за своєю природою.
Передбачувані злочини.
Утиск Кримських татар. Після прийняття Російською Федерацією на себе управління територією Криму близько 19 000 жителів регіону за повідомленнями стали внутрішньо переміщеними особами на основній частині держави України. Велика частина даного числа внутрішньо переміщених осіб імовірно є етнічними Кримськими татарами. При застосуванні російського законодавства на території Криму представники Кримських татар та інші жителі Криму, які є мусульманами, також за повідомленнями зазнали утиску або залякування, включаючи ряд таких заходів, як заборона на в'їзд на територію Криму, обшуки будинків і обмеження свободи слова, зборів і створення асоціацій.
Вбивства і викрадання. З березня 2014 р.у зв'язку з ситуацією в Криму пропало як мінімум 10 осіб. У більшості випадків було відомо, що передбачувані жертви протистояли окупації Криму, і їх викрадення пов’язані з діями воєнізованої групи «Кримська самооборона». Офіс Прокурора також аналізує два випадки передбачуваних викрадень і вбивств активістів-представників Кримських татар у березні та вересні 2014 р.
Жорстоке поводження. Було повідомлено про декілька випадків передбачуваного жорстокого поводження в зв'язку з арештами і викраденнями, включаючи побиття, удушення і, як мінімум в одному випадку, загрози сексуального насильства.
Арешти і справедливий судовий розгляд. Кілька осіб з числа мирних жителів, які виступали проти референдуму 16 березня, за повідомленнями, були заарештовані й утримувалися в ув'язненні з березня 2014 р. Є відомості, що вказують на недотримання належної правової процедури та права на справедливий судовий розгляд. Як повідомляється, близько 179 осіб, позбавлених волі, були насильно переміщені з місць утримання під вартою в Криму в місця утримання під вартою на території Російської Федерації.
Примусова військова служба. Як наслідок запропонованої зміни громадянства, які проживають в Криму чоловіки призовного віку стали підпадати під дію загальної військової повинності в Російській Федерації. Надійшли повідомлення про переїзд ряду молодих людей на основну частину України з метою уникнення примусового призову в армію де-факто органами влади.
Східна Україна
В рамках подій в східній Україні Офісом Прокурора задокументовано понад 800 випадків можливого скоєння злочинів після 20 лютого 2014 р.
Вбивства. Згідно з інформацією Верховного Комісара з прав людини ООН, з початку конфлікту загинуло близько 9 578 осіб і поранено 22236 чоловік, включаючи службовців збройних сил, членів військових угруповань і мирних жителів. У період з квітня 2014 р. по червень 2016 р. в зонах бойових дій загинуло до 2 000 мирних жителів, в основному (85-90%) в результаті артилерійського обстрілу населених пунктів як в зонах, контрольованих урядом, так і на територіях під контролем військових угруповань. Отримано повідомлення про інші інциденти, включаючи приблизні вбивства або поранення мирних жителів вогнепальною зброєю, приписувані як військовим силам, які підтримують уряд, так і збройним угрупованням. Також передбачається, що мав місце ряд страт без суду осіб з числа українських військовослужбовців і членів збройних угруповань.
Руйнування цивільних об'єктів. В ході конфлікту сотні цивільних об'єктів, включаючи об'єкти житлової нерухомості, школи та дитячі садки, імовірно були зруйновані або пошкоджені, в основному в результаті артилерійського і мінометного обстрілу як на території, контрольованій урядом, так і на територіях під контролем військових угруповань. У ряді випадків передбачається, що обстріл таких об'єктів був навмисним або невибірковим. Також передбачається, що мало місце неналежне використання цивільних об'єктів, включаючи школи, у військових цілях.
Утримання під вартою. Передбачається, що в рамках конфлікту в Східній Україні обома сторонами проводилися арешти і утримання під вартою як мирних жителів, так і бійців протилежної сторони. Українськими службами безпеки імовірно без дотримання належної правової процедури містилися під вартою як мирні жителі, так і передбачувані члени збройних угруповань, а сили «ДНР» і «ЛНР» довільно утримували під вартою мирних жителів, підозрюваних у підтримці України, а також службовців збройних сил України, і в багатьох випадках жорстоко з ними поводилися. Під час конфлікту мали місце сотні випадків утримання під вартою, і в багатьох випадках позбавлені волі особи були передані іншій стороні в рамках взаємного обміну полоненими, часто після тривалих періодів утримання під вартою.
Зникнення. У зв'язку з конфліктом в Східній Україні більше 400 осіб було зареєстровано як «зниклі безвісти», хоча неясно, скільки осіб з цього числа зникло із застосуванням насильства. Імовірно, деякі з них були живі і перебували в ув'язненні, а інші могли бути в числі безлічі трупів, до сих пір не упізнаних відповідними органами влади. Задокументовано випадки можливих насильницьких зникнень, які приписуються в основному проурядовим силам.
Катування і жорстоке поводження. Повідомляється, що в рамках конфлікту обома сторонами по відношенню до сотень передбачуваних жертв застосовувалися тортури або жорстоке поводження. Побиття, використання електрошоку та інші форми фізичного насильства широко задокументовані як на території під контролем уряду, так і в тих, що вийшли з-під контролю уряду зонах. Імовірно, жертвами були мирні жителі, українські військовослужбовці і члени збройних угруповань. Більшість випадків тортур або жорстокого поводження, про які повідомлено, відбулися в умовах утримання під вартою, часто в «нестандартних» місцях позбавлення волі і часто під час допитів.
Сексуальні і гендерні злочини. Незважаючи на те, що в рамках конфлікту в Східній Україні задокументовано деяке число випадків передбачуваних сексуальних і гендерних злочинів, Офіс Прокурора допускає, що наявна у неї інформація недостатньо відображає реальний стан справ у зв'язку з соціальними і культурними табу, а також недоліком послуг з підтримки жертв в зонах конфлікту. Більшість задокументованих випадків імовірно відбулися в умовах утримання під вартою і були спрямовані проти жертв як чоловічої, так і жіночої статі, включаючи мирних жителів, військовослужбовців і членів збройних угруповань. Зазначені передбачувані злочини приписувалися як державним, так і недержавним силам. У кількох задокументованих випадках сексуальне насильство, включаючи зґвалтування, загрози зґвалтування, побиття геніталій і насильницьке оголення, було скоєно під час допитів.
Після того, як Україною була подана друга декларація відповідно до статті 12 (3) Статуту МКС, Офісом Прокурора було отримано великий обсяг відомостей відповідно до статті 15 Статуту від уряду України, які працюють в Україні неурядових організацій та інших організацій і осіб.
Детально ознайомитися з міжнародним кримінальним правом та діяльністю Міжнародного кримінального суду можливо у публікації «Принципи міжнародного кримінального права».
